Додаткові матеріали

Додаткові матеріали не входять у загальний обсяг публікації, вони додатково не оплачуються, подаються в авторському викладі; їх не можна вважати публікацією, оскільки вони не проходять літературного редагування, їм не присвоюється DOI. Редакція позначає такі матеріали словом "Supplements", вони видимі та доступні тільки через сайт журналу та безпосередньо з онлайн-сторінки публікації. Їх можна буде роздрукувати. Метою розміщення додаткових матеріалів є розширення можливостей авторів у деталізації методик та результатів дослідження для забезпечення повноти викладу матеріалу. Рішення про необхідність включення додаткових матеріалів приймає редактор.

Випуск 36.

Переклад статті Forming the Image of Ukrainian Theater in the 21st century

Формування іміджу українського театру XXI ст.

(переклад статті)

Актуальність теми. У контексті сучасних глобальних трансформацій формування іміджу сучасного українського театру набуває надзвичайної актуальності і важливості, адже зараз театр виступає не лише мистецьким феноменом, а й ключовим елементом культурної та суспільної динаміки країни. В контексті швидкого розвитку технологій та глобалізації, сучасний український театр знаходиться на перетині традицій та інновацій. Використання сучасних технологій у театральних постановках, експерименти з формами та жанрами відкривають нові перспективи для творчого вираження, взаємодії з аудиторією та вирішення сучасних соціокультурних завдань. Український театр є невід'ємною складовою культурної ідентичності нації. Сучасна реалізація театрального мистецтва відображає та визначає ключові цінності та тенденції українського суспільства, сприяючи формуванню колективного культурного образу. Підтвердженням актуальності цієї теми є збільшення відвідуваності театрів, що свідчить про повернення суспільства до театрального мистецтва. Як зазначають у Національній спілці театральних діячів України 2023 році кількість глядачів однозначно збільшилася, оскільки театри призвичаїлися до нових умов, а глядачі потребують емоцій та вражень. Театри стали доступними раніше, ніж відновилася концертна діяльність естрадних виконавців, тож в цю паузу глядачі обрали театр і залишилися там.

Україна стала місцем проведення все більшої кількості театральних фестивалів, таких як "Фестиваль сучасної драми", "Шекспірівський фестиваль", "ГогольFest" і тд. Ці заходи привертають увагу не лише національних, але й міжнародних глядачів та критиків, що сприяє формуванню позитивного іміджу українського театру на світовій арені. Українські театральні постановки отримують міжнародні нагороди та визнання на різних європейських фестивалях, що свідчить про високий рівень професіоналізму та креативності українських театральних митців. Зокрема на європейському театральному фестивалі Radar OST (щорічний театральний фестиваль, що відбувається у Берліні)  - Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра спільно з Deutsches Theater (Берлін) вперше презентували виставу “Ha*l*t”. Це підтверджує значення театру як важливого елемента культурної дипломатії та підвищує його імідж у світі.

Зростання важливості взаємодії театру з глядачем та використання новаторських підходів у виставах актуалізує питання про роль та вплив театрального мистецтва на громадську свідомість та критичне мислення. Сучасний український театр стає не лише місцем розваги, але і важливим інструментом для висвітлення соціальних, політичних та культурних питань. Вивчення та рефлексія іміджу українського театру у ХХІ столітті стає необхідністю, оскільки вона висвітлює трансформації у сфері мистецтва, вплив національної культури в глобальному контексті та сприяє розумінню ролі театру у формуванні сучасного образу України.

Постановка проблеми. Постановка проблеми визначається комплексом актуальних питань, що виникають у зв'язку з трансформацією та розвитком театрального мистецтва в сучасному українському культурному контексті. Принципово є необхідність визначення основних тенденцій, що впливають на імідж сучасного українського театру. Розкриття факторів, які визначають цей імідж, зокрема вплив технологій, соціокультурних змін, політичних аспектів, інновацій у творчому процесі та взаємодію з глядачем, є ключовим завданням.

Крім того, важливо дослідити взаємодію сучасного українського театру з глядачем та реакцію аудиторії на новаторські підходи. Це - аналіз ролі соціальних мереж, глобальних трендів в індустрії розваг та впливу цифрових технологій на театральний процес. Стаття має вирішити завдання визначення впливу сучасного українського театру на формування культурного образу України в світі. Як театр висвітлює національні особливості, висловлює та сприймає соціальні та політичні ідеї, а також як його імідж впливає на міжнародну сприйняття та привертає увагу аудиторії за кордоном.

Мета даного дослідження полягає у вивченні процесів і факторів, які впливають на створення та розвиток сучасного іміджу українського театру в контексті соціально-культурних змін ХХІ століття. Дослідження спрямоване на аналіз тенденцій, викликів та можливостей, що формують сприйняття українського театру як на національному, так і на міжнародному рівнях. Також дослідження має на меті виявити ключові елементи, що сприяють позитивному іміджу, та розробити рекомендації для подальшого зміцнення позицій українського театру у світовому культурному просторі. 

Додатково, мета дослідження полягає в розкритті впливу театрального мистецтва на громадську свідомість, культурну ідентичність та розвиток критичного мислення українського суспільства. Це дослідження спрямоване на розуміння ролі театру в сучасному світі та формування рекомендацій для подальшого розвитку іміджу театру та підвищення впливу українського театрального мистецтва як важливого чинника культурної дипломатії та внутрішнього розвитку країни.

Будь-який період історії театру віддзеркалював в собі дух епохи, змінюючись та вдосконалюючись разом із суспільством. Сьогодні театр ХХІ століття – це театр взаємодії і активного втручання в реалії життя, осмислення фактів і формування перспектив, театр, який співзвучний з ритмом сучасного суспільства. Сама парадигматика театру як чистої форми істотно змінилася під впливом сучасного візуального мистецтва, філософських дискурсів, цифрових технологій та мас-медіа [6]. Сучасне візуальне мистецтво привносить нові естетичні форми та експериментальні підходи до сценографії та костюмів, а філософські дискурси, зокрема постмодернізм, сприяють виникненню рефлексивних та інноваційних театральних постановок, які ставлять під сумнів традиційні наративи. Цифрові технології відкривають нові можливості для використання мультимедійних елементів, віртуальної реальності та інтерактивних платформ, створюючи нові форми мистецького вираження. Мас-медіа та соціальні мережі роблять театр більш доступним і впливають на способи взаємодії з аудиторією, розширюючи межі традиційного театрального простору. Загалом, ці фактори сприяють динамічній еволюції театру, що відображає і адаптується до сучасного культурного та технологічного контексту. Крім того, сучасний український театр переживає зміну театральних поколінь. Це означає, що активно змінюються лідери театрального процесу, а отже, і стратегії щодо розбудови театрів, створення нового театрального продукту, введення нових менеджерських і комунікаційних моделей[7].

Поза тим велике значення має науково-пошукова та науково-практична діяльність. Особливості театрального менеджменту відображені в роботах таких авторів як І. Безгін, С. Божук, А. Борисов, Л. Ковалик, Н. Федотова; проблематику існування театрального мистецтва як суспільного художнього виробництва в епоху домінування індустрій досліджував С. Д. Безклубенко; етапи становлення сучасних вітчизняних театрів відображені у працях М. Вороного, С. Васильєва, І. Вівсяної, Н. Кравець; особливості театрального менеджменту на досвіді зарубіжних країн вивчали Ленглі С., Франсуа Кольбера, Кріммінс Джеймс К., Лівенс Томас Р., Олек Говард; можливості мультимедійних технологій та їх використання в сучасному театрі досліджуються в працях Рейсса Алвіна Г., Райнхарда У. та Реви Н.; діяльність незалежних театрів за кордоном аналізували Метью Різон, Сара Джонсон і Джеймс Томсон.

Сучасний театр – це не лише сценічні вистави та акторська майстерність, але і сукупність іміджів, що впливає на сприйняття глядачів та формує культурну ідентичність нації. Саме у контексті іміджу театру виявляються ключові вектори його розвитку: трансформація сценічного простору, взаємодія з глядачами, актуалізація тем та ідеї образів, що стають символами епохи. Артисти сучасного українського театру використовують не лише слово та акторську гру, а й новітні технології, аби створювати неабиякі враження та занурювати глядачів у глибини мистецької самовираженості.

Впровадження сучасних технологій у театральний процес стало невід’ємним аспектом іміджу сучасного українського театру ХХІ століття. Як нагадує Меттью Козі, автор дослідження «Театр і перформанс у цифровій культурі», досягнення сучасних технологій - кіберпростір чи віртуальна реальність - не містять нічого такого, що б не було вже представлено у театрі; він завжди був віртуальним простором, де добровільне припинення недовіри породжувало ілюзію реальності [8, с.15]. Завдяки інтеграції мультимедійних елементів, таких як проекції, звукові пейзажі та світлові ефекти, театр став більш захоплюючим і привабливим для глядачів. Ці технологічні досягнення також дозволили розширити охоплення театральних вистав, причому прямі трансляції та онлайн-вистави стають дедалі популярнішими. Впровадження сучасних технологій дозволило українському театру йти в ногу зі змінами часу, залучаючи різноманітнішу аудиторію та створюючи більш динамічний театральний ландшафт. Одним із найбільш помітних аспектів сучасних технологій у театрі є використання візуальних ефектів. Проекційні технології, відеомапінг та анімація стали звичними інструментами для створення вражаючих сценічних образів. Театр «ДАХ», під керівництвом Влада Троїцького, активно використовує відеопроекції та інтерактивні екрани у своїх виставах, що дозволяє глядачам зануритись у нові реальності.

Імідж сучасного українського театру також формує його здатність реагувати на соціокультурні зміни в Україні. Оскільки країна зазнає значних воєнних втручань і трансформацій, театр став вирішальним майданчиком для рефлексії та коментування цих змін. Український театр зміг розглянути такі проблеми, як політична корупція, соціальна нерівність та культурна ідентичність, надаючи простір для діалогу та критичного осмислення. Займаючись цими актуальними проблемами, театр став життєво важливою складовою культурного ландшафту України, формуючи культурний імідж країни ХХІ століття. Варто пригадати виставу «Зелені Коридори» за п’єсою Наталки Ворожбит у режисурі Максима Голенка. Це спільний проект мюнхенського театру «Камершпіле», на замовлення якого й написаний текст, та київського Театру на Подолі. Прем’єру «Green corridors» у Мюнхені (реж. Ян-Крістоф Ґоккель) показали 14 квітня 2023 року. У п’єсі розказані історії чотирьох українських жінок із Харкова, Чернігова, Бучі та Києва, що виїхали до Європи «зеленими коридорами». Крім того, треба згадати виставу «Хлібне перемирʼя» за пʼєсою Сергія Жадана у режисурі Стаса Жиркова в театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Це вистава, яка віддзеркалює історичні реалії ситуації, що склалася в Україні на тлі війни і розповідає про життя людей з «сірої зони» влітку 2014 року.

Інновації в театральному процесі також відіграли значну роль у формуванні іміджу сучасного українського театру. Запровадження нових форм оповідання, таких як театр із зануренням і спеціалізовані вистави, кинуло виклик традиційним театральним умовностям, що призвело до більш різноманітного та експериментального театрального ландшафту. Варто згадати проголошену в Україні на конференції в НЦТМ ім. Леся Курбаса доповідь французької дослідниці Беатріс Пікон-Валєн [4] «Відеоапаратура в театрі: історія і актуальність», де було поставлено проблему сучасного виходу театру за традиційні межі завдяки цифровим технологіям. Завдяки роботі відеоoператора прагнення театру розширити свої межі втілюється у творчості українського режисера Андрія Жолдака, який стажувався в театрі Касторфа. Однак у Жолдака камера, яка йде за актором працює не в режимі реального часу. Фактично глядач бачить раніше зафільмовані події. Проте зняте як реаліті кіно стає органічним продовженням театральної дії.

Прикладів використання відео в театрі не для додаткової ілюстрації, а для вирішення унікальних художніх завдань десятки, а то і сотні. Однак справжню революцію з експансією цифрових медіа ми спостерігаємо з приходом в театр 3D технологій. Знаковою подією в театральному житті України в умовах пандемії стала прем’єра інноваційної перформативної вистави «Кострубізми. Кумановський» театру «Гармидер». Виставу створено на міксі жанрів із використанням  графічних робіт і текстів художника Миколи Кумановського з його «Книги Кострубізмів» та поезій зі збірки «Слід у слід». Вистава синтезувала в собі живий фізичний театр і графіку художника, анімовану на 3D сцені[3].

Ці інновації не лише залучили молодшу та різноманітнішу аудиторію, а й призвели до більш активного залучення до театрального процесу. Реакція глядачів була надзвичайно позитивною, що свідчить про зростаючий апетит до нових і складних форм театрального вираження. Здатність театру сприйняти ці інновації сприяла розвитку театрального мистецтва в країні, створенню більш яскравого та динамічного культурного ландшафту.

Імідж в сучасному театральному середовищі відіграє важливу роль і має значення, яке впливає на різні аспекти театральної діяльності. Візуальне представлення та сприйняття є невід'ємною складовою будь-якого виду мистецтва, а театр не є винятком. Розглянемо деякі аспекти ролі і значення іміджу в сучасному театральному середовищі.

В першу чергу, імідж в театрі допомагає залучити та зберегти глядачів. Зовнішній вигляд театральної зали, костюми акторів, декорації, постери та інші елементи вирішують, чи будуть люди цікавитися відвідувати вистави. Якщо у театрі працює команда професіоналів, що добре орієнтуються в трендах і вміють створювати запам'ятовують та затягують внішній вигляд, то імідж театру буде успішним, що зробить його привабливим для глядачів.

Другий аспект ролі і значення іміджу в сучасному театральному середовищі стосується самого репертуару та програми вистав. Вирішуючи, які п'єси поставити, керівництво театру повинне зводити всі можливості, щоб привернути увагу до себе та відзначитися всередині декоративної сфери. Поряд з класичними творами, театр повинен вміти вирішувати важливі питання, що відображені мистецтвом та сучасні тренди, привертаючи молоде покоління глядачів.

Третій аспект розповідає про роль і значення іміджу в сучасному театральному середовищі для акторів та інших театральних працівників. Високопрофесійні актори, хореографи, режисери та інші члени театральної команди намагаються створювати власний імідж, котрій доповнюють їх талант, унікальність та професіоналізм. Імідж гравця може бути перевизначений в результаті вистави або фільму, як будь-художніх, так і комерційних, оскільки самий імідж гравця впливає на його кар'єру та успіх в суспільстві.

Крім того, варто зазначити що ще одни важливим аспектом формування іміджу театру є заохочення глядача до традиції підготовки до вистави. Як підкреслює колишній директор та художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Стас Жирков, «коли ти йдеш у кінотеатр, то більшість аудиторії все ж намагається щось прочитати про фільм, а щодо театру цього не скажеш. На жаль, у нас ще такої традиції підготовки до вистави немає. От хотілося б, щоб люди готувалися до вистав і розуміли, на яку виставу вони йдуть, на якого режисера і який це театр взагалі, бо кожен з театрів має свою концепцію. Загальне знання вистави, на яку ти йдеш, значною мірою полегшує тобі процес сприйняття сюжету – тобі легше зчитувати та розуміти сенси, закладені в постановці» [5].

В підсумку, роль і значення іміджу в сучасному театральному середовищі надзвичайно важливі. Імідж театру визначає його привабливість для глядачів та їх бажання відвідувати вистави. Також імідж впливає на вибір репертуару та програми, що поставился у театри. Не менш важливо, імідж гравців та членів театральної команди вносить вагомий внесок в їхній успіх і кар'єру. Отже, шлях до відкриття і створення нових образів та затяжних ідей театральна індустрія пройде через образ актора, театра та його партнера у виробництві (глядача) якщо він буде суворо сядельна і прокомпонована.

На роботі з глядачем особливо наголошують українські дослідники Василенко Д. П., Скриль П. В. та Тітова В. Д.: «Культурно-дозвіллєва діяльність сприймається як процес створення умов мотиваційного вибору особистістю предметної діяльності, що визначається її потребами та інтересами. З розвитком ринкових відносин культурно-дозвіллєва діяльність впритул наблизилася до маркетингових технологій, основу яких становить проблема пошуку та задоволення потреб окремих громадян чи громадських груп. Особливої актуальності набувають питання вдосконалення системи просування театральних послуг у вигляді маркетингових і PR-комунікацій, що дає змогу зосередити наявні обмежені ресурси організацій на основних стратегічних напрямах завоювання цільових сегментів ринку за умов посилення конкуренції. При цьому на перший план виходить завдання просування театрального продукту, що на сьогодні є одним з найбільш перспективних видів ділової активності для закладів театральної сфери, які прагнуть залишитися на соціокультурному ринку» [1].

Вплив іміджу на сприйняття глядачем у театрі має величезне значення для успіху вистави та самого театру в цілому. Імідж включає в себе всі візуальні елементи та асоціації, які створюються в процесі сприйняття людиною твору мистецтва. Це можуть бути костюми акторів, декорації на сцені, освітлення, макіяж, архітектура театральних споруд, рекламні матеріали та багато інших елементів, які впливають на сприйняття глядачем. Імідж вистави має здатність відразу привернути увагу глядачів та створити перше враження. Наприклад, коли глядач вперше входить в театральну залу, він відразу ж уявляє, що побачить на сцені, в рамках того, що бачив до цього та враження, котре він собі створив, він може протримати впливом на увагу до найвіддаленіших рядів. Таким чином, важливо, щоб імідж вистави відповідав її змісту, атмосфері та ідеям, котрі хоче виразити автор чи режисер.

Інструменти формування іміджу в українському театрі є важливими елементами творчого процесу. Вони допомагають створювати особливу атмосферу, передавати емоції та відчуття глядачам. В цій статті ми розглянемо деякі з головних інструментів, які використовуються в українському театрі для формування іміджу, а також наведемо приклади їх використання.

Одним з найпоширеніших інструментів формування іміджу в українському театрі є костюм. Костюми допомагають акторам втілити образ свого персонажу, розкрити його характер, становлення та розвиток протягом вистави, а також мають значний вплив на сприйняття глядачем. Вони допомагають створити образ персонажа, підтримувати його характер та емоційний стан, що робить його більш доречним та переконливим. Наприклад, вистава «Червона рута» в Львівському академічному театрі ім. Марії Заньковецької використовує костюми, що відображають епоху, в якій відбуваються дія вистави. А саме переносить нас у початок ХХ століття - актори носять костюми та капелюхи, характерні для цього періоду.

Інший інструмент - грим. Грим дозволяє акторам змінити свої обличчя та створити ілюзію різних персонажів. Він допомагає показати вік, стан здоров'я, емоційний стан та інші аспекти персонажа. Наприклад, у виставі «Квіти для Елджернона» Київського Дикого театру - грим використаний для створення видозміненого погляду головного героя на інших персонажів з якими він контактує.

Сценографія є наступним інструментом формування іміджу в українському театрі. Декорації також впливають на сприйняття глядачем, тому що вони створюють атмосферу та візуальну глибину, відтворюють часові та просторові рамки, створюючи атмосферу та настрій вистави. Також вони можуть бути символічними та підсилювати глибину сюжету, додавати особливе звучання до вистави, настроювати глядача на певний спосіб сприйняття подій, а також підкреслити настрій вистави та роль персонажів. Наприклад, вистава «Сімейний альбом» в київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра має сценографію, що відображає домашній затишок квартири 90-х років, незважаючи на різні періоди того часу.

Музика та звуковий дизайн є також важливими компонентами формування іміджу в українському театрі. Вони допомагають створити належний настрій та передати емоції глядачам. Наприклад, мелодії у виставі «Кицюня» Київського Дикого театру використані для створення атмосфери місця в якому знаходиться дія вистави, а саме -  Ірландщини за допомогою автентичних інструментів - до прикладу - волинки.

Світло є також одним з інструментів у формуванні іміджу та виразності в українському театрі. Його роль виходить далеко за межі простої функції освітлення сцени; воно створює атмосферу, підкреслює емоційні стани персонажів, визначає просторові межі та навіть символічно інтерпретує драматургічні концепції. Світлове оформлення в українському театрі часто служить як засіб вираження емоційного стану героїв та загальної атмосфери вистави. Поза тим, світло дозволяє режисерам та сценографам грати з простором, виділяючи або приховуючи певні елементи сцени. Крім того, британська дослідниця К. Грем вводить до наукового обігу поняття «сценографічне світло» для означення здатності освітлення в сценічній постановці активно вписувати драматичне значення у просторі й часі – «світло, що незалежно впливає на значення у постановці й виконує три формотворчі функції, що деталізують її драматургічну, а не лише естетичну ефективність» [9].

Нарешті, акторська гра є найважливішим інструментом формування іміджу в українському театрі. Актори, використовуючи свій голос, жест, емоції та інші фізичні засоби, втілюють роль персонажа, передають його характер та відчуття. Наприклад, у виставі «Самотній захід» Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра актор використовує голосові ефекти та особливі жести для показу внутрішнього конфлікту персонажа.

Загалом, вплив іміджу на сприйняття глядачем у театрі є надзвичайно важливим та допомагає створити повну та глибоку естетичну і емоційну якість вистави. Візуальні елементи - костюми, декорації, освітлення та спеціальні ефекти - виконують важливу роль у створенні атмосфери, переконливості та емоційної насиченості сприйняття глядачем, що надає виставі яскравості та успішності. Український театр постійно змінюється та адаптується до сучасних тенденцій у формуванні іміджу, щоб залишатися цікавим та актуальним для глядачів. Крім традиційних елементів та технік, такі як костюми, декорації та освітлення, українські театри поєднують нові тенденції та експериментують з різними аспектами іміджу, щоб створити унікальні та привабливі вистави.

Також, в українському театрі спостерігається тенденція до поєднання різних жанрів та стилів, які відкривають нові можливості для формування іміджу. Наприклад, об'єднання традиційних театральних форм з елементами сучасного танцю та музики може створити унікальний та захоплюючий імідж, який приверне увагу глядачів.

На прикладі театральних постановок українського акторського об'єднання «Dakh Daughters» можна побачити сучасні тенденції формування іміджу в українському театрі. «Dakh Daughters» – український театрально-музичний гурт, що виступає в жанрах «фрік-кабаре» й театрального перформансу, учасниці гурту використовують 15 музичних інструментів[10].

Крім того, українські театри активно впроваджують сучасні тенденції у виборі тем та ідеологій для формування іміджу. Вони звертають увагу на актуальні теми сучасного суспільства, такі як соціальна несправедливість, екологічні проблеми, політичні кризи тощо, та намагаються відобразити ці теми на сцені. Наприклад, вистави про війну на сході України, соціальні проблеми молоді, та історичні події, які мають актуальний зв'язок з сучасністю, стають дедалі популярнішими серед глядачів.

Загалом, сучасні тенденції формування іміджу в українському театрі відображають різноманітність стилів, методів та тем, що використовуються для створення унікальних та захоплюючих вистав. Українські театри продовжують експериментувати та розвивати нові ідеї, щоб створити цікаві та актуальні вистави, які залишають незабутнє враження у глядачів.

Отже, інструменти формування іміджу в українському театрі є важливим компонентом кожної вистави. Костюми, грим, сценографія, музика, світло та акторська гра працюють разом для створення особливої атмосфери та передачі історії. Використовуючи ці інструменти, театр може захопити глядачів, привернути їх увагу та змусити зануритися у світ театральної магії.

Висновки. Український театр XXI століття активно адаптується до сучасних викликів та змін у культурному середовищі. Глибока ідентичність та креативність театральних колективів сприяють формуванню унікального іміджу та привертають увагу як внутрішнього, так і міжнародного глядача.

Розвиток українського театру в ХХІ столітті відбувається в умовах значних соціально-політичних змін, а важливими чинниками цього процесу є здобуття незалежності України, посилення національної самосвідомості та інтеграція в глобальний культурний простір. Ключові постаті та події, що вплинули на розвиток театру, також сприяли формуванню його сучасного іміджу.

Крім того, художні інновації та сучасні тренди відіграють ключову роль у привабленні нової аудиторії та формуванні позитивного сприйняття театру. Використання нових технологій, експериментальні форми та новаторські підходи у постановках роблять український театр більш сучасним та конкурентоспроможним на міжнародній арені.

 

Поза тим, позиціонування та промоція українського театру як бренду є важливими складовими формування його іміджу. Використання медіа, соціальних мереж та інших комунікаційних каналів є ефективними інструментами для популяризації театру та привернення уваги до його діяльності.

Таким чином, висновки дослідження підтверджують, що формування іміджу українського театру ХХІ століття залежить від багатьох чинників, включаючи історичний контекст, соціально-культурні умови, художні інновації, міжнародні контакти, стратегії промоції та сприйняття глядачами. Розуміння цих процесів та ефективне використання отриманих знань допоможе зміцнити позиції українського театру у світовому культурному просторі та сприяти його подальшому розвитку.

Список використаних джерел

1.      Василенко Д. П., Скриль П. В., Тітова В. Д. Маркетингові і PR-комунікації в контексті просування театральної установи. Культура і сучасність : альманах. 2022. № 2. С. 36–41..

2.      Ільницька О. А., Ільницький В. А. Дигітальні технології сучасного сценічного мистецтва: семіотика освітлення. Мистецтвознавчі записки:зб. наук. праць. 2020. Вип. 38. С. 196-200.

3.      «Кострубізми. Кумановський» – знакова подія в мистецькому житті країни в період карантину URL: https://garmyder.org/kostrubizmy

4.      Пікон-Валєн Б. Відеоапаратура в театрі: історія і актуальність. Курбасівські читання. 2010. No5. с. 23–38.

5.      Радзіховська О. Як зрозуміти сучасний театр? Гайд від українських театральних режисерів / Радзиковська О. [Електронний ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: https://bit.ua/2019/11/theatre-2/

6.      Театральна лабораторія [Електронний ресурс] / Інформація. – Текст. дані. – Режим доступу: https://artarsenal.in.ua/uk/laboratoriyi2/teatralna-laboratoriya/.

7.      7 тенденцій у театральній галузі України [Електронний ресурс]. –Текст. дані. – Режим доступу: https://www.culturepartnership.eu/ua/article/ua-theatre .

8.      Causey, Matthew. Theatre and Performance in Digital Culture: From Simulation to Embeddedness. – Routledge, 2006. – 230 с.

9.      Graham, К. (2016). Active roles of light in performance design. Theatre and Performance Design, 2, 73–81. DOI: 10.1080/23322551.2016.1178006.

10.   Документальний фільм про гурт Dakh Daughters виходить в український прокат [Електронний ресурс]. –Текст. дані. – Режим доступу:https://www.village.com.ua/village/culture/culture-news/333073-dokumentalniy-film-pro-gurt-dakh-daughters-vihodit-v-ukrayinskiy-prokat